- Хмільник – історичне місто. Першу дату від його заснування ми відзначаємо 1362 року. Миколо Васильовичу, як Ви вважаєте, на який рік припадає найбільший розквіт міста і чому?
- Кожне місто має свою історію. Наш Хмільник, якому у вересні виповнюється 660 років, має своє історичне життя. Літопис міста, яке одним із перших на Поділлі отримало Магдебурзьке право або право на самоврядування, творили люди різних поколінь. З любов’ю, відданістю своїй справі, натхненням і добром хтось сіяв хліб, збирав урожай, лікував, досліджував, будував, захищав свій край... І все для того, щоб ми жили щасливо на своїй Землі, мали достаток, родинне тепло. Можна тільки від серця й душі подякувати всім, хто дбав про Хмільник в різні роки і зараз дбає про місто-курорт: словом, ділом, серцем.
- Молодість – це мрії, кохання, активні спроби знайти своє місце в безтурботному вирі життя. Згадайте, яким був для Вас Хмільник у роки юності? Що зі спогадів тримається в серці й чому?
- Очі в юності – особливі. Вони помічають все в яскравому світлі. Тоді погляд веде до мрій. Без кордонів, переконань чи емоцій. Приємно згадую той час і особливо пам’ятаю чудові озера в місті із дзеркально чистою водою, де люди ловили рибу, відпочивали біля води, відновлювали свої сили, бо вода – це джерело натхнення і нової енергії. Ще в нас була цукерня, де готували найсмачніші солодощі. Але як і в роки юності, так і зараз бачу Хмільник новим, сучасним, чистим містом, де добре працювати, відпочивати, розвиватися і жити всім. Докладу максимум зусиль, щоб так було.
- Життя змінює час. Чи з роками змінилися колорит, побут, «душа» міста? Яким Хмільник є зараз?
- Звичайно, все з часом змінюється і наше місто з роками теж стає іншим. Але, на щастя, ми бережемо найголовніше – нашу гостинність, щедрість, привітність до людей. Це дуже цінно в усі часи і є головним сенсом земного життя кожної людини.
- А яким Ви уявляєте Хмільник у майбутньому? Що переважатиме: туризм, оздоровлення, агроіндустрія?
- Сучасним, безпечним, енергоефективним містом, лідером у світі радонового лікування, туризму, прогресивним в агровиробництві, сприятливим для бізнесу та інвестицій. Для цього треба багато зробити. Але найперше варто робити ставку на молодий інтелект нашої громади. Давати старт новому будівництву шкіл, дитсадків, туристичних, оздоровчих місць, закладів затишного відпочинку, прокладати якісні комунікації та мати потужні енергоресурси. Дуже хочу, щоб молодь поверталася до Хмільника після навчання, щоб своїм запасом нових знань змінювала своє рідне місто.
- Нині Україна героїчно бореться і кожен на своєму місці робить все, щоб на війні з російським агресором перемогла правда і ми зажили мирно й щасливо. Як живе Хмільницька громада? Які наміри довелося «згорнути» в часі? Які проекти і заходи, пропри все, реалізовуються?
- З початком війни всім своїм планам ми сказали «СТОП». Але місто – це як живий організм, в якого є щоденні потреби людей, і особливо в тих, кого ми прихистили у своїй громаді (переселенців). З перших днів воєнного стану разом із волонтерським фронтом, міжнародними фондами, містами-партнерами ми забезпечили переселенців поселенням, харчуванням і робимо це й донині. Капітальні ремонти доріг, тротуарів, будівництво нових об’єктів не проводяться. Каз-начейство не проводить кошти по капітальних видатках. Робимо окремі поточні (ямкові) ремонти місцевих доріг, ремонтуємо каналізаційні комунікації. Вартість будівельних робіт у воєнний час суттєво здорожчала, а тому будівельні кампанії не поспішають братися за роботу, бо вважають такі послуги збитковими.
- Скажіть, будь ласка, які напрямки роботи Ви, як міський голова, вважаєте головними? На що треба більше уваги, які галузі треба «підсилити» в рості?
- Щоб місто працювало, мають бути ефективними всі його галузі – економіка, транспорт, зв’язок, комунальне господарство, медицина, освіта, культура…
Треба підсилити енергетичну потужність міста. Це дасть змогу впроваджувати нові проекти і залучати додаткові кошти (інвестиції) в розвиток громади. Не менш важливо і забезпечити якість і безпечність питної води, її доступність для населення.
- Хмільник відвідують багато людей з України, зі світу. Це місто дихає затишком і дає здоров’я. А з чим Хмільник заходить у Ваше серце? Які почуття відкриває в душі?
- Я не народився у Хмільнику, але полюбив це місто ще з дитинства. Тут чудові краєвиди, які ми розчистили. У нас живуть добрі люди. Тут все рідне, знайоме, відроджене великою працею. Хмільник викликає в моєму серці найсвітліші почуття і мені радісно від того, що я та моя родина живемо в цьому затишному місті.
- Є такі місця, з якими серце дихає спокійно, глибоко, які з осінню літ у нашій пам’яті оживають радістю і бажанням, де б не були, завжди повертатися додому. Чи це про Хмільник?
- Коли в нашій родині загинув тато, було важко жити там, де поруч немає найріднішої людини. Тоді й постало питання, куди переїхати. Ще дітьми ми зібралися на «сімейну раду» і вирішили делегувати свого старшого брата Петра (нині – народний депутат України), аби поїхав на схід і центр України та подивився, де краще люди живуть. І, повернувшись додому, брат сказав: «Мамо! Кращого міста, аніж Хмільник на Україні, не знайти!». Тому я вдячний своєму братові за такий чудовий вибір. Відтоді до Хмільника ведуть усі дороги.
Спілкувалася Наталія МАЗУР