Ми приходимо в цей земний світ. Набуваємо сил, зростаємо з енергії батьківської любові, шукаємо себе там, де серцю добре і де наш талант розкошує новими гранями у своїх неповторних обрисах.
Так крізь роки працьовита людина по собі залишає життєве поле, що вродить зернами вдячності й нетлінного спомину серця.
Цей допис ми присвячуємо світлій пам’яті Володимира Івановича Дворецького – хмільничанина, унікального своїм талантом і розкриллям своєї глибокої душі.
Володимир Дворецький – талановитий художник, який бачив більше, ніж просто краєвиди чи портрети. Він умів помічати миті, що залишалися непомітними для інших, і переносити їх у свої роботи. Відчуття світла й тіні, гармонія кольорів – усе це було віддзеркаленням його творчої душі.
Народився Володимир Іванович 9 березня 1958 року в місті Кодима Одеської області. І ще з раннього дитинства малювання стало його мовою - через нього він спілкувався зі світом. Тому після закінчення школи він вступив до Одеського державного художнього училища ім.М.Б.Грекова, де продовжив розвивати свій талант і закладати основи майбутньої творчості.
Під час служби в армії юнака й тут не полишало мистецтво: він працював креслярем, виконуючи креслярські та графічні роботи для ракетних військ. Цей досвід сформував його глибоку увагу до деталей, точність і композиційну виразність, які згодом стали важливими складовими його художнього стилю.
Після повернення до цивільного життя він влаштувався у Кодимський відділ зв’язку електромонтажником. А як же творчість? А вона завжди залишалась його внутрішнім світом… Тож невдовзі Володимир Іванович став частиною творчого колективу Одеського художньо-виробничого комбінату. Тут він знову зайнявся улюбленою справою і поринув у світ фарб, створюючи роботи, що «дихали» красою.
Та життя завжди веде несподіваними шляхами, і для Володимира Дворецького таким шляхом став переїзд до курортного міста Хмільник. Саме тут він знайшов свою тиху гавань – місце, де серце відчуло тепло дому, де народилася його сім’я і, звісно ж, де він продовжив творити, залишаючи глибокий спомин про себе в цьому світі.
Його мистецтво стало частиною життя міста, вплітаючись у стіни санаторіїв, де люди знаходили зцілення не лише тілом, а й душею… Одна з перших його робіт, виконана у санаторії «Радон», стала лише початком великої подорожі у світ мистецтва Хмільника. Він працював над оформленням інтер’єру санаторіїв «Хмільник», «Південний Буг», але значний творчий внесок Володимир Іванович зробив в оздобленні фасаду та інтер’єру санаторію «Медичний центр реабілітації залізничників», де тривалий час працював художником-оформлювачем. Стінний розпис його пензля прикрашає фойє ДПТНЗ "Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти" м. Хмільник. Пан Володимир брав участь і у реставрації Жмеринського залізничного вокзалу.
Але цікавим проєктом художника було створення масштабного панно на першому поверсі адміністративного приміщення Хмільницької міської ради. Тут кожна деталь «дихає» рідним містом, а сама робота - яскравий приклад майстерності митця.
Свій талант Володимир Дворецький зміг застосувати в педагогічній діяльності. Майже два десятиліття він викладав образотворче мистецтво в Хмільницькій школі мистецтв. Як педагог, Володимир Іванович, не лише знайомив учнів з основами образотворчого мистецтва, а й наповнював їхні серця любов’ю до краси. Його уроки формували художньо-естетичне сприйняття навколишнього світу, пробуджували чуйність, здатність до співпереживання та вміння передавати власні емоції через мистецтво.
Художник працював у монументальному та станковому живописі. Його пейзажі, представлені на виставках у галереї «Хмільник мистецький» та в Історичному музеї м.Хмільника, привертали увагу поціновувачів справжнього мистецтва.
Проте творчість митця не зводилася лише до полотен. Він розписував храми, створював різдвяні вертепи, займався реставрацією пам’ятників, а останнім часом - розписував гільзи для благодійних ярмарків. Його руки творили з любов’ю, а серце – з повагою до своєї справи.
У творчості майстра чільне місце відводилося роботі з деревом. Працюючи з цим теплим, іноді твердим, а іноді й м’яким матеріалом, як-от липа, він відчував його неповторну енергетику. Володимир вірив, що дерево має свою душу… А ще – фотографія. Вона також була його пристрастю та відкривала ще одну грань його мистецтва. У світлинах пана Володимира була особлива магія - кожен кадр, здавалося, оживав і розповідав свою історію древнього і сучасного Хмільника.
З початку повномасштабного вторгнення росії Володимир Дворецький став опорою для наших військових. Він не просто допомагав - він віддавав частинку себе: теплі чаї, продукти, консервацію, матраци на блокпости, а ще – кошти, виручені з продажу власних картин та гільз.
Володимир Дворецький творив до останнього подиху. Він щедро ділився своїм мистецтвом. Багато робіт дарував друзям, рідним, поціновувачам прекрасного. Дарував картини лікарям, які намагалися врятувати його від важкої хвороби, яка, зрештою, перемогла…
3 лютого 2025 року серце Володимира Івановича Дворецького зупинилося. Але його неповторність продовжує жити у Хмільницькій громаді.
Збережемо світлу пам'ять про світлу Людину!
Відділ інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Хмільницької міської ради
