- обов’язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист
- держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов’язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
- відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником за цим рішенням є державний орган
Хмільницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області інформує жителів Хмільницької міської об’єднаної територіальної громади про те, що 15 травня 2019 року Другий сенат Конституційного Суду України визнав неконституційною норму Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено розміри авансового внеску, який стягувачі мають сплатити при примусовому виконанні судових рішень.
Віра Хіпальська, запитувачка, яка виграла усі судові інстанції у справі з доступу до публічної інформації (суди зобов’язали розпорядника надати відповідь на її запит), не змогла сплатити авансовий внесок у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати. Як наслідок, державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження. Таким чином, через свій незадовільний майновий стан вона так і не змогла реалізувати свого права на примусове виконання судового рішення. У своїй конституційній скарзі заявниця зазначила, що «процес відновлення порушеного права громадянина повинен забезпечуватися державою», особливо у випадку, «коли боржником, який не виконав судового рішення, є державний орган, а стягувачем, чиї права порушено, ‒ малозабезпечена особа». Вона також звернула увагу на той факт, що положення закону про сплату такого авансового внеску встановлює «нерівні умови відкриття виконавчого провадження: сприятливі для державних органів (не сплачують авансового внеску) і обтяжливі для звичайного громадянина (за винятком окремих пільгових категорій осіб)».
Частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач повинен додати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.
Конституційний Суд України розглянув справу та дійшов висновку, що обов’язкове авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням Конституції.
У цьому рішенні Суд звернув увагу на те, що: