Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників (ч. 10 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР; далі - Закон № 504). Графік відпусток складають на кожний календарний рік не пізніше 5 січня поточного року (п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1984 року № 213). Законодавством не передбачено обов'язкове внесення змін до графіка відпусток. Це питання залишається на розсуд роботодавців і на практиці вони зазвичай не вносять таких змін. Але якщо роботодавець вирішить вносити зміни до графіка відпусток, то змінену його редакцію потрібно довести до відома працівників. Якщо ж говорити про новоприйнятих працівників, то вони (якщо не належать до пільгових категорій відповідно до ч. 7 та 13 ст. 10 Закону № 504) можуть взяти частину відпустки до сплину 6-місячного терміну роботи тривалістю, визначеною пропорційно відпрацьованому часу, якщо роботодавець не заперечує. Працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних машинах відповідно до пункту 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 (далі - Список № 2), може бути встановлена щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці максимальною тривалістю до 4 к. дн. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (зокрема, за роботу за комп'ютером) передбачена статтею 8 Закону № 504 та надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. А конкретний перелік посад, за якими вона надається, визначають у колективному договорі. У розрахунок часу, що дає право на таку відпустку, зараховуються дні, коли рацівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Отже, для того щоб надати працівникам відпустку за роботу на комп'ютері, роботодавець повинен: - передбачити у посадовій інструкції працівника роботи, пов'язані з використанням комп'ютерної техніки; - визначити перелік посад, для яких встановлюється така відпустка, й конкретну її тривалість, оскільки у Списку № 2 вказана максимальна тривалість відпустки, а конкретна - встановлюється в колективному чи трудовому договорі (ч. 2 ст. 8 № 504); - вести облік фактично відпрацьованого безпосередньо за комп'ютером робочого часу (Порядок застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 30 січня 1998 року № 16). Якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня, то це жодним чином не впливає на тривалість щорічної основної відпустки. Згідно зі статтею 56 КЗпП встановлення неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень щодо трудових прав працівника. Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради