У літописі історії України є визначна та пам’ятна сторінка – горда й славна подвигами звитяжців Запорізька Січ. Козацтво протягом майже трьохсотрічної доби було оплотом могутності нашої держави, дзвінким акордом її волелюбної пісні. Відтак 14 жовтня, у день Козацької Покрови,  Україна вшановує тих, на чиїх дужих плечах тримається наша державність і незалежність, хто ціною власного життя оберігає наше мирне сьогодення і щасливе майбутнє. Відчути ритм свята захисника України, перейнятися духом козацької вольниці допомогли учні 6-Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. №2 на чолі з класним керівником Пасєкою С.І. Квітами зустрічали діти колишніх випускників школи – заступника військового комісара – начальника мобілізаційного відділення майора Змітреню В.Г. та заступника військового комісара з територіальної оборони майора Прокоповича О.П.  Екскурсоводи музею Бойової слави провели для них оглядову екскурсію. Учні розповідали легенди про візантійське коріння свята та особливості вшанування Покрови Пресвятої Богородиці на Січі. Хвилиною мовчання віддали шану лицарям-оборонцям, полеглим на пекельному Сході.  Присутні були зворушені тремтливим бренькотом слів вірша «Болить мені…» Ліни Костенко, такого проникливого й не по-дитячому пронизаного болем, у вустах Вознюк-Фелько Юліани. Палкою хвилею патріотичних почуттів відгукнувся й вірш-молитва за Україну, який  озвучила Попович Олександра. Та особливий бойовий гарт козаччини постав із плину століть у виконанні Гнідка Павла, що представив публіці елементи справжнього козацького гопака. Визначним кульмінаційним моментом  свята стала легкоплинна пісня К. Бужинської «Це моя Україна». Своїм виконанням Вознюк-Фелько Ю. та Тетянюк М. піднесли всіх на крилах світлої надії на мирне майбутнє. Безперечно, після цього свята у бентежних молодечих серцях ще  з більшою силою запалився вогник патріотичного духу й неприхованого чуття єдності зі своїми захисниками. Бібліотекар ЗОШ І-ІІІ ст. №2,  Клімик Наталія