Після танення снігу українські парки та вулиці, тротуари й двори буквально встелені сміттям – від поодиноких недопалків і папірців до цілих куп непотребу. Бруд у парках і лісах, на берегах річок і озер став настільки звичним, що багато хто взагалі не помічає його, сприймаючи як невід’ємну й неминучу частину пейзажу. Поширене пояснення цього полягає у зростанні рівня споживання і поширенні різноманітних упаковок, внаслідок чого українці стали купувати значно більше поліетилену і пластику. І, відповідно, більше викидати. Це справді так. Раніше левову частку побутових відходів становили органічні продукти й папір, які швидко розчинялися. Тепер же в рази зросла не лише частка у відходах пластику, скла чи жесті, але й загальні обсяги цих відходів. Проте одна справа – використовувати пластик, а зовсім інша – смітити ним де попало. Чому величезна частина цього непотребу опиняється не в урнах, контейнерах чи належно обладнаних звалищах, а в кущах чи й просто на тротуарах? «Рятівне» пояснення, яке можна почути від багатьох українців – у наших містах дуже мало урн. І хоча урн справді мало, уважне спостереження свідчить, що цей зв'язок дуже сумнівний. КІЛЬКІСТЬ НАКИДАНОГО СМІТТЯ ПРАКТИЧНО НЕ ПОВ’ЯЗАНА З ЙОГО ВІДСТАННЮ ВІД УРН ЧИ КОНТЕЙНЕРІВ. Та й не стане ж вихована людина кидати непотріб під ноги лише тому, що його треба пронести до урни, скажімо, не три метри, а триста. Картина, яка стала типовою на зупинках громадського транспорту (незалежно від того, чи є там урна) – пасажир робить останню затяжку цигаркою і, за мить до того, як зайти в маршрутку, кидає недопалок просто під ноги. Такі розсипи недопалків оточують лавочки в парках і зупинки громадського транспорту, стеляться в траві обабіч пішохідних доріжок і під балконами, на яких люблять «подихати» курці. До них додаються різноманітні обгортки, шкаралупа, лушпиння, пластикові пляшки й жерстяні банки, бите скло від кинутих пляшок. Величезна кількість українців навіть не замислюється над тим, щоб якось утилізувати сміття і просто кидає його де заманеться. Саме це і є головною причиною стану наших вулиць. І лише здолавши його, зможемо звільнитися від бруду. ВЕЛИЧЕЗНА АРМІЯ ПРИБИРАЛЬНИКІВ ЗА ВСЬОГО БАЖАННЯ НЕ МОЖЕ ЗРОБИТИ МІСТА ЧИСТИМИ, БО НОВЕ СМІТТЯ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ БЕЗПЕРЕРВНО Й ПРАКТИЧНО ВСЮДИ, ДЕ СТУПАЄ НОГА НАШОГО СПІВВІТЧИЗНИКА. Відпочити на березі річки в місті або в приміському лісі можна лише серед куп сміття, які залишають по собі інші «відпочивальники». Щасливі власники автомобілів завалили сміттям будь-які зручні для відпочинку місця на природі навіть за десятки кілометрів від міст. У справу засмічення батьківщини активно включилися і селяни. Для більшості сіл звична картина: сусідня річка чи яр завалений сміттям. ПРИБИРАЄМО САМІ! Громадські активісти, які не бажають миритися з перетворенням країни на суцільний смітник, переконані, що ключове завдання – зміна свідомості людей. Прибрати разом свій двір чи парк, посадити на місці купи сміття дерева чи квіти, організувати роздільне збирання відходів – такі прості спільні дії допомагають виробленню звички ніколи не смітити. Хмільницьке районне управління  ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області закликає усіх небайдужих хмільничан долучитися до прибирання прибудинкових територій та взяти участь у добровільних акціях з благоустрою населених пунктів. Звертаємо увагу керівників та власників установ, підприємств усіх форм власності про зобов’язання утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території в належному санітарному стані. Хмільницьке районне управління  ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області