Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році проголосила про проведення 1 грудня Всесвітнього Дня  боротьби зі СНІДом. Цей день щорічно відзначається в усьому світі багатьма установами та організаціями. Але скільки б не писали і не говорили про СНІД , чомусь кожен з нас вважає, що ця хвороба існує деінде, тільки не поруч нас – не в нашому місті чи селі, не в нашїй області, не в нашїй країні. Проте статистика річ уперта. Україна на сьогоднішній день продовжує займати лідируюче місце по кількості ВІЛ-інфікованих серед країн Європи. За даними  Центру суспільного здоров’я МОЗ України з початку 2017 року було зареєстровано 14667 нових випадків ВІЛ-інфекції (з них 2158 дітей до 14 років) Всього з 1987 року  в Україні зареєстровано 312091 випадок ВІЛ-інфекції, за цей час від СНІДу померло 44221 людина. За оцінками експертів UNAIDS, в Украинї з ВІЛ-інфекцією живе біля  240 тисяч осіб. І тільки кожен другий знає про свій діагноз – станом на 1 листопада 2017 року  на обліку перебуває 139394 особи. В нашій країні  лідерами по кількості ВІЛ-інфікованих залишаються південно-східні регіони. Станом на 30.11.2017 року  на диспансерному обліку у лікаря-інфекціоніста КУ «Хмільницька ЦРЛ» знаходиться 18 мешканців міста  із діагнозом  ВІЛ-інфекція. Але  все це лише верхівка айсбергу, адже обстежуються далеко не всі Історично, як хвороба, СНІД був зафіксований в США серед пацієнтів чоловічої статі. А перша згадка про ВІЛ – інфекцію була зроблена в США, в 1983 році. На жаль на сьогоднішній день достеменно не відомо звідки взялась ця інфекція, тому вченим доводиться лише робити якісь припущення. За два десятки років "хвороба ХХІ сторіччя" еволюціонувала як в географічному, соціо-економічному, так і в гуманітарно-політичному плані. Вона набула інтернаціонального і загальнолюдського характеру, загрожуючи перетворитися на головну загрозу людству у  ХХІ ст. як для стабільних суспільств, так і для країн, що розвиваються. То що ж це за такий підступний вірус? В чому його небезпека? Збудником СНІДу є вірус ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), який має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що дуже поширені в Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці . Триває ВІЛ-інфекція від 1-2 до 10-15 років. Відразу після інфікування настає перший період — прихований, при якому людина залишається практично здоровою. Саме  цей період хвороби найбільш небезпечний щодо інфікування оточуючих, тому що, не підозрюючи про хворобу, людина продовжує вести звичайний спосіб життя. ВІЛ- інфекція  супроводжується порушенням діяльності імунної системи.  Саме цей вірус руйнує наше тіло зсередини, руйнує міцний захисний механізм людського організму, який стає на заваді різноманітним збудникам хвороб, переродженню власних  клітин  тіла у злоякісні тощо .На перших етапах ВІЛ-інфекції  можуть бути незначні симптоми, схожі на застуду — температура, понос, збільшення лімфовузлів і ін. З часом, у хворих розвивається важка і різноманітна картина СНІДу,  проявами якої є так звані опортуністичні захворювання. Діагностувати СНІД можна тільки при спеціальних дослідженнях крові. Для цих цілей організована велика мережа лабораторій, оскільки методика розрахована на визначення специфічних антитіл, вироблених організмом у відповідь на попадання збудника. В структурі шляхів передачі ВІЛ-інфекції переважає, як і протягом останніх 4 років, статевий шлях – 63%, парентеральний (через кров) шлях зараження  становить 22%, від ВІЛ-інфікованої матері до дитини – 16%. Найвразливішою до інфекції є молодь віком від 15 до 30 років. Попри всі старання  та намагання державних та громадських організацій в боротьбі з ВІЛ, допоки кожна людина у нашій країні не збагне реальну загрозу цієї хвороби і не буде намагатися змінити в першу чергу себе,  ми не зможемо подолати  цю загрозу.     Хмільницький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  

ЗАПАМ`ЯТАЙ На сьогоднішній день відомі наступні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої: при статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його способу (вагінального, анального, орального або змішаного); при переливанні крові зараженого ВІЛ донора, пересадці його органів і тканин (кістковий мозок, рогівка, серцеві клапани, нирки і т.п.); при неодноразовому вживанні забруднених голок і шприців наркоманами, проколюванні вух, нанесенні татуїровки; при пошкодженні шкірних покривів або слизистих оболонок медичними інструментами, забрудненим ВІЛ при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами або органами: від інфікованої матері плоду під час вагітності, пологів або при годуванні грудним молоком. При будь-якому з цих шляхів людина піддається дії інфікованих біологічних рідин організму, крові, сперми, секрету шийки матки, піхви, материнського молока. Крім того, вірус імунодефіциту людини міститься а слині, сечі, сльозах, спинномозкової рідини, гної, поті уражених людей. Звичайно, з цього не виходить, що всі ці рідини однаково небезпечні для здорової людини. Концентрація вірусу в них істотно нижче, ніж в крові, спермі чи вагінальному секреті. Поки немає достовірних даних і про те, що вірус, наприклад, може розповсюджуватися через слину. Доречне питання про те, чи можна заразитися СНІДом при поцілунках? Теоретично це, звичайно, можливо, особливо у разі так званих вологих ("сексуальних") поцілунків, що супроводжуються контактом слизистих оболонок, язику, ясен партнерів. Вірусу, що міститься в незначних кількостях в слині, легше проникнути в організм здорової людини через тріщини, ерозії, язви, що є в роті. Особливу небезпеку слина може здобувати, якщо до неї домішується кров з пошкоджених ясен і при різних захворюваннях зубів. "Сухі" поцілунки (в щоку, кисть руки, пальці і т.п.) безпечні і передача ВІЛ при них практично виключається.

3 Н А Й ВІЛ не передається побутовим шляхом: при рукостисканнях і обіймах; через посуд, їжу і туалетне обладнання; постільну або натільна білизна; монети і паперові гроші; через воду, повітря, іграшки, предмети шкільного побуту; через дверні ручки, поручні в транспорті, спортивні снаряди. Це підтверджується світовою статистикою, яка не наводить жодного достовірного факту зараження подібним шляхом. Ще одним переконливим доказом того, що ВІЛ не передається побутовим шляхом, є та обставина, що в цьому випадку було б неможливо виділити якісь певні групи ризику, а ВІЛ-інфекція вражала б однакова всіх. Немає даних і про те, що вірус може передаватися повітряно-краплинним шляхом. Не підтвердилася роль кліщів, комарів, вошей або постільних клопів як переносників вірусу СНІДу. Це пояснюється біологічними особливостями вірусу, його нездатністю до розмноження в організмі різних комах, швидкої інактивациєю при попаданні всередину, наприклад, комара. Вірогідність же механічного перенесення ВІЛ на хоботку або жалі комахи практично нікчемна.

    ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ м. Хмільник, вул.. Столярчука, 2, тел. 2-33-60