Через реформи в оплаті праці частішають випадки умисної підміни фізичними особами - підприємцями та юридичними особами (підприємствами) трудових договорів договорами цивільно-правового характеру, за для зменшення власних фактичних витрат на оплату праці. Варто зазначити, що трудові відносини між роботодавцем та найманим працівником регулюються КЗпП України, цивільно-правові відносини між підприємством та фізичною особою регулюються Цивільним кодексом України. Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого КМУ №295 від 26.04.2017 року, однією з підстав для здійснення інспекційного відвідування є інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше одного року; про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів. Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю і тут варто зазначити, що в разі наявності ознак трудового договору в договорі цивільно-правового характеру, останній в установленому законом порядку може бути визнаним трудовим, та відповідно підпадати під дію КЗпП  України». Законодавством  України, окрім відповідальності роботодавців за порушення законодавства про працю, передбачено і персональну відповідальність фізичних осіб,  які виконують роботи (надають послуги) згідно договорів цивільно-правового характеру та без них, за порушення порядку провадження господарської діяльності. Так, в абз. 3 п.3 Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини  у сфері господарської діяльності» зазначено, що здійснення фізичною особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню або здіснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,  є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст.164 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу  від  однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення  чи без такої.   В п. 4 згаданого раніше Пленуму ВСУ №3 під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт  підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, розуміють діяльність фізичної особи, пов'язану  із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Тож,  вирішуючи питання укладання трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, варто усвідомлювати особисту відповідальність, знати про правові наслідки та чітко розуміти різницю між трудовими та цивільно – правовими відносинами.                      За даними управління  Держпраці у  Вінницькій  області