Шановна громадо!

Цей травень для нас, хмільничан, особливий.

Він береже пам'ять про події, які важливі для жителів нашої громади.

22 травня, далекого 1861 року прах Тараса Шевченка, за його заповітом, перевезли в Україну і перепоховали на Чернечій горі біля Канева.

Цього ж дня, минає 30 років, як у місті Хмільнику був установлений пам’ятник Тарасові Шевченку, єдиний на той час пам’ятник у Вінницькій області.

Щороку на центральну площу міста-курорту, де височіє монументальна постать Кобзаря, приходять сотні земляків, українців. Їх об’єднує пам'ять, їх єднають вічні заповіти Великого Українця.

Над Бугом-рікою линуть вірші та пісні на Шевченкові слова, лунають палкі промови… Біля пам’ятника проводяться народні віче й церемонії покладання квітів… Сюди поспішають наші випускники, молодь, громада…

Ми пишаємося, що маємо пам’ятник Тарасові Шевченку.

Але й ми маємо знати та пам’ятати і про те, яким був шлях до цієї події.

Пам’ятати і про подвижницькі справи наших земляків, за ініціативи яких постав пам’ятник Кобзареві у Хмільнику.

А шлях був непростим, тривалим…

З архівних джерел відомо, що ідейний задум цього меморіального проєкту виник в активістів тогочасного міського осередку Народного руху України за перебудову у квітні 1989-го року.

Ініціатором пам’ятника Кобзарю був Роман Павлович Романюк, який тоді очолював організацію. Заступник осередку народного руху був Павло Дубовий.

У цій подвижницькій справі важливо згадати ще учасників місцевого руху. Це – Анатолій Драган, Зіновій Дяк, Віктор Висоцький, Анатолій Синчук, Олександр Дячок … Вони разом доклали зусиль, щоб цьому пам’ятнику бути!

Така ініціатива знайшла підтримку в учителів, які на чолі з тодішнім директором школи №1 Миколою Івановичем Гребенюком одні з перших відгукнулися на прохання зібрати кошти на пам’ятник.

Майже всі тодішні установи організації допомагали збирати кошти на пам’ятник.

Будівництво пам’ятника проводила міська влада. У міському архіві збереглися рішення хмільницької ради народних депутатів від 22.08.1991 року №176 «Про встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченку в місті Хмільнику та найменування міського парку культури і відпочинку». На той час посаду голови виконкому обіймав Микола Федорович Бойко.

Автором пам’ятника Кобзареві у Хмільнику став місцевий скульптор, нині Заслужений художник України, знаний митець-монументаліст Віктор Євграфович Стукан.

Неофіційне відкриття пам’ятника Кобзареві відбулось 22 травня 1991 року з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. Офіційне відкриття було на День незалежності України у 1991 році.

У 2000 році, саме 22 травня, завдячуючи Галині та Миколі Зарубам, як засновникам літературно-мистецького клубу «Золота троянда», хмільничани взяли за щорічну традицію проводити зібрання біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Згодом така громадська ініціатива знайшла підтримку в міській раді й посадовці міста разом із громадою стали разом проводити загальноміські заходи до пам’ятних річниць Шевченка.

Хмільничани тримають Шевченка у серці. І це важливо!

Він буде вічний, доки в пам’яті народу!

Він нас єднає і єднатиме: таких різних і водночас таких однакових у святій любові до України.

На нашому пам’ятникові закарбовані Шевченкові слова: «Обніміться ж брати мої, молю вас, благаю!». Нехай за його вічним закликом ми будемо єдині, вільні й непереможні.

І за таким же його мудрим словом хай буде в нас «своя правда і сила, і воля..».

Єднаймося, бо ми українці!

З повагою

Міський голова                           Микола ЮРЧИШИН