Сучасне місто Хмільник має давню і цікаву історію. Ці благодатні землі неодноразово зазнавали непомірного горя і руїн у боротьбі з татарським, польськими, турецькими загарбниками.

Є переконливі аргументи, що нинішній Хмільник стоїть на місці колишнього київського містечка Божський. Можливо, цей град був резиденцією вождя слов’ян-антів Божа. Відомо, що біля села Війтівці у 1961 році виявлено могильник, у якому знайдено кістяки, що в довжину становили понад два метри. Може, це є стародавнє поховання антів? Адже, «ант» - значить «великий», «герой», що узгоджується зі звісткою сирійця Захарія (VI століття), що між Дністром і Доном жив народ досить могутньої статури.

Краєзнавець Арсеній Ратушний писав: «От, наприклад, де зараз знаходиться старе місто, був природний острів на річці Буг. Навесні велика частина острова вкривалася водою, за винятком досить високої місцини, яку спочатку обставляли високими палями – частоколом, а згодом – кам’яною стіною. Так з’явився замок, усередині якого знаходився дім управителя, казарма, вежа (арештанська) і одна чи декілька сторожових башт. Гадаю, що після руйнування містечка Божський частина населення врятувалася і заховалася у заростях острова. Там заснували місто Хмільник, обгородили його частоколом, збудували землянки. Згодом місто почало розростатися, будуватись поза замком, з’явилося населення, що займалося не тільки хліборобством, а й ремісники, згодом - торгівці».

Перша письмова згадка про Хмільник датується 1362 роком, саме після Синьоводської битви 1362 року війська литовського князя Ольгерда захопили Хмільник.

Але є факти, не тільки факти, але й артефакти, які свідчать про те, що Хмільник був відомий ще в попередні століття. Так археологічні дослідження на території м. Хмільника, проведені археологічною експедицією Інституту археології Національної академії наук України свідчать про різночасові нашарування як пізньосередньовічного часу, так і давньоруського та трипільського періодів. Так, наприклад, наш замок був побудований на залишках поселення давньоруського часу, датованого за керамічними формами XII-XIII ст., яке, в свою чергу, зайняло територію поселення раннього етапу трипільської культури кінця IV тис. до н.е.

Цікаво, мабуть, дізнатися, що у 1565 році найбільшого поширення серед ремесел у Хмільнику здобуло бджільництво. На той період у місті було 33 пасічники. Далі йшли шинкарство, бондарство. На деякі ремісничі професії вказують прізвища місцевих жителів: Лучник, Пушкар, Коваль, Проскурник, Лихвар. Панщина на початку XII ст. становила 4 дні, а в середині XVII ст. – «від неділі до неділі».

Друга половина XIX ст. – це період швидкого зростання мережі освітніх закладів. Наприкінці червня 1861 року у м. Хмільнику при Різдво-Богородичній церкві засновано училище під керівництвом священника Микити Родкевича. Спочатку тут навчалося 15 хлопчиків. Кількість учнів зростала,відкривалися інші училища.

З історичних джерел дізнаємося, що станом на 1905 рік Хмільник мав 1540 дворів з населенням 16460 осіб: православних – 46,1%, іудеїв – 51,3%.

Є 3 церкви, 1 римо-католицький костел, 12 єврейських молитовних шкіл, міністерське двокласне міське парафіяльне училище, 3 церковно-парафіяльні школи, поштово-телеграфна контора, 2 камери мирових суддів, 4 дільниці, камера судового слідчого, канцелярія мирового посередника, міське спрощене управління, квартира поліцейського наглядача, єврейська лікарня, сільська лікарня, канцелярія судового пристава,чайна опікунства про народну тверезість, казенний очисний склад, арештний будинок.

А також 2 пивоварних заводи, ткацька фабрика, тютюнова фабрика, водяний млин, аптека, 2 аптечних склади, 2 книжних магазини, 8 заїжджих дворів, 12 річних ярмарків, базари в четвер через кожних два тижні, чавуноливарний завод, тартак.

Серед 1616 ремісників було 470 шевців, 250 кравців, 230 кушнірів.

У 1911 році в центрі Хмільника на місці старого польського палацу розпочалося будівництво нового родового маєтку Ксідо. 

Хмільник був єврейським містечком, тому за особливу забудову називали його «маленьким Єрусалимом». Важкий період воєнних років забрав багато життів єврейського населення Хмільника. Але час не стоїть на місці. Перегорнувши сумні його сторінки, рухаємося вперед.

Хмільник - затишне містечко. Чудові куточки природи, створені руками людей, зимові сади, сквери, розкішний парк стрічають відпочиваючих тишею і розмаїттям барв. Для кожного з нас – надійний прихисток та затишна гавань у бурхливому океані неспокійного, але цікавого життя. Його історія переповнена багатьма славними іменами та подіями.

Славна історія і насичене сьогодення Хмільника у поєднанні з Богом даним природним скарбом – радоновою водою – є запорукою його подальшого перспективного розвитку і впевненості у завтрашньому дні міста та його мешканців.

Із Днем народження, рідний Хмільник!

Джерела :

• «Звіт про археологічні дослідження на території м. Хмільника у 2015 році» Інституту археології Національної академії наук України;
• «Величайся, Хмільницький роде» В.М. Маринич, О.А. Михалиця;
• «Тобою, краю мій, живу..» Вінницька філія Центру дослідження історії поділля Інституту історії України НАН України;
• «Перша Хмільницька наукова історико-краєзнавча конференція» Центр історії, етнології і права ВДПУ.

Руслана ПОЛІЩУЧЕНКО, начальник архівного відділу Хмільницької міської ради