На офіційному вебсайті Хмільницької міської ради оприлюднено проєкт рішення міської ради «Про занесення прізвища Шлапака Василя Павловича до Книги пошани і пам’яті «Гордість Хмільника» (посмертно).
3 березня 2022 року виповнюється два з половиною роки з часу, відколи пішов з життя шанований чоловік, повний сил, енергії та оптимізму - Василь Павлович Шлапак, який своєю багаторічною творчою працею залишив помітний слід в історії міста Хмільника і Хмільницького краю.
Яскрава, прекрасна, великої душі людина, гаряче улюблена близькими, колегами - усіма, хто його знав. Життєвий шлях цієї неординарної особистості проходив на очах хмільничан.
Повагу і шану Василь Павлович заслужив за роки невтомної діяльності, розбудовуючи заклади культури на Хмільниччині, створюючи нові колективи народної творчості, плекаючи власні кадри.
Василь Павлович народився 6 листопада 1950 року в селі Воронівці Хмільницького району в багатодітній родині колгоспників. Навчався у Воронівській та Уланівській школах, працював різноробочим у колгоспі. Незважаючи на виснажливу фізичну працю, батьки зберегли поетичну душу та безмежну любов до української народної пісні, яку передали своїм дітям, зокрема, сину Василю. Тонкий музичний слух хлопця та уміння гарно співати ще з дитинства визначили його подальшу долю.
Професійно юнак поринув у світ музики в 1967 році, коли вступив до Тульчинського культурно – освітнього училища. Після закінчення навчання він повернувся у рідне село Воронівці, де чотири роки працював завідуючим клубом.
З 1 червня 1971 року Василь Павлович розпочав свою роботу у Хмільнику: спочатку методистом районного Будинку культури, потім - художнім керівником, а вже за рік - з 20 листопада 1972 року – директором міського парку.
З 1974 по 1987 роки він був культорганізатором у санаторії «Радон».
Вища освіта за спеціальністю організатор–методист культурно–освітньої роботи, здобута ним у Київському інституті культури і мистецтв ім.О.Є.Корнійчука, відповідний досвід роботи та висока професійна майстерність привели Василя Павловича у 1987 році на посаду директора районного Будинку культури, на якій він успішно пропрацював 13 років.
З 22 березня 2000 року і до виходу на заслужений відпочинок Василь Павлович обіймав посаду начальника відділу культури і туризму Хмільницької районної державної адміністрації.
Це суха біографія, за якою - 44 роки життя, присвячені роботі у культурній сфері, і неабияка творча особистість Василя Шлапака. Він був висококваліфікованим спеціалістом, ініціативним керівником, мудрим, природженим організатором, солістом, талановитим актором, поетом, режисером масових заходів, активним учасником концертних програм і театральних дійств, вимогливим до себе та своїх колег, який постійно перебував у творчому пошуку.
Маючи чудовий голос, Василь Павлович озвучував фільми, відзняті народною аматорською кіностудією «Гіпаніс», виконував головні ролі в народному театрі при районному Будинку культури у виставах «Солдатська вдова» М.Анкілова, «Барабанщиця» А.Самлинського, «Країна Айгуль» М.Каріма, «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого. Працелюбний, відкритий для людей, він вражав своєю наполегливістю та оптимізмом.
За активну професійну діяльність неодноразово нагороджувався грамотами, дипломами, подяками, був лауреат Всесоюзного і Республіканського конкурсів оглядів художньої самодіяльності, брав участь у Міжнародних фольклорних фестивалях.
Життя і діяльність Василя Павловича - це приклад безмежної відданості та високого служіння її величності ПІСНІ. Він не стояв на місці, завжди перебував у пошуку, розвивався сам і навчав тих, хто був поряд. Ніколи не зупинявся на досягнутому і завжди прагнув більшого.
У 2006 році Хмільницька районна рада та Хмільницька районна державна адміністрація присвоїли йому титул «Людина року» в галузі культури.
Навіть після виходу на пенсію Василь Павлович був бажаним гостем на усіх загальноміських заходах та урочистостях у м.Хмільнику і Хмільницькому районі.
Цій енергійній людині були притаманні порядність, чесність, ерудиція, професіоналізм, висока культура спілкування, а також неабияке вміння позитивно впливати на людей. Врівноважений, толерантний, комунікабельний, доброзичливий у спілкуванні, з гарним почуттям гумору, він завжди вмів підтримати словом і добрими справами, був активним членом територіальної громади міста Хмільника.
Фахівець високого рівня у своїй творчій справі, депутат Хмільницької міської ради 6 скликання та радник Хмільницького міського голови на громадських засадах, він завжди добросовісно ставився до виконання своїх обов”язків, ніколи не дозволяв собі безпричинних відмовок чи недбальства в доручених справах, адже для нього самого критеріями у роботі завжди були чесність, відкритість і професійність.
Він позитивно дивився на світ та з радістю ділився цим почуттям з оточуючими. Напевно тому, що мав особливий підхід до людей, до нього за допомогою та порадою звертались молодь і люди старшого віку. Усім він знаходив слова розради та підтримки.
Людина величезної притягальної сили, власне, - легенда для цілого покоління працівників культури, Василь Павлович завжди залишався самим собою. Був добрим і щирим. Любив життя і справу, якій присвятив його до останньої краплі.
Його любов до професії безмежна.
Його служіння культурі всеосяжне.
Його талант справжній.
Його подвижництво на ниві культури беззаперечне.
Його авторитет та повага - цілком заслужені.
Його голос - могутній і переконливий - звучав на усіх концертах, приурочених до загальноміських та державних свят.
Його проникливий спів пробирав до мурашок.
Чого лише вартий вірш «Я українець» у виконанні Василя Шлапака!!!
Він пішов з життя у самому розквіті сил.
Не повернути… Не забути… Не повірити в те, що вже немає поруч з нами цього справжнього українського козака, патріота і просто гарної людини, що вже стільки часу не чути його глибокого натхненного співу. На жаль.
Проте, Василь Павлович залишив після себе незабутні спомини, що роблять життя багатшим та красивішим, відданість музиці, що здатна змінювати настрій і перенести нас у часі й просторі, любов до рідної землі, що об’єднує душі та серця людей.
Кажуть: незамінних людей немає. Але є неповторні. Напевно, саме тому його місце на сцені досі не зайняв ніхто.
Пам’ятаймо!..
Нехай занесення прізвища Василя Шлапака до Книги Пошани та пам”яті “Гордість Хмільника” стане найвищою винагородою митцеві (посмертно) за його багаторічну творчість.
Виконком Хмільницької міської ради