Кожен із нас – усього лише піщинка у безмежності національного макрокосму. Однак твоя духовна значущість може бути величезною, якщо берегти й примножувати славу своєї родини, роду, нації. Дотик до цілющого джерела історії сприяє духовному єднанню поколінь, зміцнює підґрунтя національного родовідного дерева, коріння якого йде до вічності, а верховіття тягнеться у майбуття.

У ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 міста Хмільника учні та вчителі не просто пишуть щоденник пам’яті, а збирають та ретельно примножують історичні перлини минулої епохи – німих свідків Другої світової війни. Ось уже 37 років при школі діє музей Бойової слави 276 Темрюкської двічі Червонопрапорної стрілецької дивізії, який було урочисто відкрито 8 травня 1981 року. Про цю знаменну подію, яка сколихнула буденний плин життя перейнятих історією хмільничан, було знято короткометражний фільм.

Наразі музей унікальний не лише для Хмільника, а й для усієї Вінниччини. Адже у ньому – літопис славних сторінок історії хмільницького краю, закарбовані імена воїнів-переможців, їхні здобутки, прагнення, сподівання на волю й жага до перемог. Зокрема, музей може пишатися визначними експонатами воєнних років: фрагментом ручного кулемету системи Діхтярьова, патронними стрічками, стабілізаторами мін та гільзами снарядів, авіаційною гарматою та протитанковою міною. Також  представлені особисті речі ветеранів, нагороди, воєнні трофеї, листи з фронту, документи та фотокартки, солдатські каски, експозиції подій Другої світової на теренах України й «шляху подвигу та слави» 276 Темрюкської двічі Червонопрапорної дивізії.

А починалося все у далекому 1979 році. Тоді  завдяки старанням небайдужої учительки Шевченко Тетяни Миколаївни у школі розпочав роботу Клуб інтернаціональної дружби. У його складі діяв загін учнів «Червоні слідопити», які, заручившись натхненням та підтримкою свого керівника, спочатку написали листа до центрального архіву міста Подольська із повідомленням про визволення Хмільника. За щасливим збігом обставин на лікуванні в одному із санаторіїв міста перебував ветеран 276 Темрюкської дивізії Зак М.М., який повідомив адреси 48 ветеранів та приблизний маршрут бойових подвигів дивізії. Ця подія заклала наріжний камінь у фундамент майбутнього музею. Слідопити вирішили провести акцію «Відгукнись, ветеране!» та написали чимало листів у міста і села, через які свого часу здійснила славний бойовий шлях 276 дивізія. І щирі дитячі слова знайшли відгук у серцях переможців – на першу зустріч зі школярами прибуло 136 ветеранів з різних куточків України. Вони ділилися спогадами: у кожного була своя терниста стежка до перемоги. Та  нерозтрачений патріотичний запал воїни зуміли перелити у душі маленьких дослідників, аби юнь розправила дужі молодечі крила й свято берегла вогонь пам’яті. З того часу учні розпочали активні пошуки та збір експонатів. Так формувався музей, зростав, розвивався й збагачувався не лише знахідками, а й духовним гартом небайдужих людей. Зустрічі із ветеранами 276 Темрюкської двічі Червонопрапорної стрілецької дивізії мали місце у 1981, 1984, 1986, 1987 та 1990 роках.

Здобутки шукачів мали вагоме історичне значення. Так, музейним слідопитам вдалося розшукати героя СРСР, бійця 276 дивізії Олійника Василя Петровича, який проживав у селі Вікторівка Чемеровецького району Хмельницької області.

Варто зазначити, що Хмільницьку делегацію юних дослідників завжди охоче запрошували на зустрічі з ветеранами та учнями з інших областей та республік колишнього СРСР. Відтак учні нашої школи побували в містах: Горі (Грузія), де формувалася дивізія у 1942 році, Тбілісі, Грозному, Прохладному, Мінеральні Води, Желєзноводську, Темрюку, Чуднові, Дрогобичі, біля Ельхотових воріт та у багатьох інших містах і селах, через які пролягав шлях дивізії у роки війни.

На хвилі оновленої творчої потуги музей Бойової слави почав активно працювати з 2 листопада 2012 року. Новий подих життя діяльність музею отримала після реконструкції, ініціатором  якої став нинішній директор школи О.С. Марчук та  спонсори: народний депутат України П.В. Юрчишин та депутат обласної ради М.В. Юрчишин, О.Г. Веремій, Л.І. Подольський, В.М. Сташко, О.О. Попов. Значний внесок у збирання історичних матеріалів та розбудову цього храму історії зробив  Олександр Сергійович Марчук.

З 1981 року і дотепер незмінним керівником та духовним натхненником музею є учитель французької мови Шевченко Тетяна Миколаївна. Вона доклала чимало зусиль, аби музей – нинішня окраса Хмільниччини та гордість школи – постав із небуття черговою вагомою подією на карті наших перемог і досягнень. Власне, Тетяна Миколаївна усю душу вкладала у  культурно-духовну діяльність на історичній ниві, самовіддано працювала з дітьми, прищеплювала їм любов і шану до рідної землі й виплекала це священне місце, куди приходять, щоб ушанувати пам’ять полеглих воїнів.

На сьогоднішній день при музеї під досвідченим керівництвом Тетяни Миколаївни діє патріотичний гурток «Юні музеєзнавці». Екскурсії проводять  п’яти- й шестикласники – і це уже п’яте покоління екскурсоводів, – що  перейняли естафету від старших учнів. Так духовно-культурний зв’язок поколінь не поривається.

Загалом юними краєзнавцями було проведено більше тисячі екскурсій для школярів і дорослих хмільничан, гостей міста та навіть закордонних делегацій. Розповіді велися українською, російською та французькою мовами. Окрім екскурсійної діяльності, у музеї влаштовують різноманітні тематичні культурно-виховні заходи, такі як: вечори пам’яті, години пошани, історичні презентації, обговорення, дискусійні клуби й такі звичні уже зустрічі з ветеранами, а також воїнами АТО.

У центрі міста на Дошці пошани розміщені фотографії почесних громадян Хмільника, серед яких: голова ради ветеранів 276 Темрюкської двічі Червонопрапорної стрілецької дивізії Савченко Андрій Євгенійович та ветеран війни Окуашвілі Володимир Георгійович, які 18 березня 1944 року своїми подвигами повернули Хмільницькій землі жаданий дух свободи, звільнивши її від окупантів. Ім’я переможної дивізії, що об’єднала мужніх героїв-визволителів та їх незламним гартом пошматувала вщерть загарбницьке ярмо, носить одна з вулиць Хмільника.

Практичний потенціал роботи музею набирає усе більших обертів. Про нього пам’ятають у Вінницькому обласному центрі туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій. Так, 25 листопада 2016 року шкільний музей Бойової слави відзначав свій черговий день народження – присвоєння йому статусу «зразковий». А у березні 2018 року юні гіди здобули першість в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, в якому я живу». Учениця 5-Б класу Попович Олександра гідно представила досягнення у дослідницько-пошуковій роботі музею на Всеукраїнському конкурсі екскурсоводів у Чернігові.

Одвічна дорога пам’яті веде нас із минулого у невідоме завтра… вона терниста, стрімка, повна перешкод у вигляді забуття й байдужості. Аби достойно пройти її, варто підтримувати животворний вогонь єдності з тими, хто уславилися подвигами за Вкраїну та поклали свої життя на вівтар її світлого майбутнього.

Керінику музею Бойової слави Шевченко Тетяні Миколаївні та її невтомним краєзнавцям побажаємо нових вагомих досягнень, творчого окрилення, терпіння, натхнення та визначних внесків у розвиток осередку патріотичного виховання молоді Хмільника.

Клімик Наталія, бібліотекар ЗОШ І-ІІІ ст. №2 міста Хмільника