Як спілкуватися з учасниками бойових дій? -

Щемлива мить зустрічі із близькою людиною. Ви міцно обіймаєте батька, брата чи коханого, який ще вчора ночував десь в окопі під обстрілами.

А чи думали ви перед цією зустріччю, що будете говорити? Як говорити?

Перед вами вже не просто родич чи давній товариш. Це, насамперед, — військовий, який щосекунди витримував шалені навантаження. Це боєць, який стикався зі смертю віч-на-віч. Це людина, яка знедавна особливо гостро дорожить життям, бо знає його ціну.

«Найболючіше, що може почути захисник із фронту – «навіщо ти туди пішов» або «ми тебе туди не посилали».

Не варто говорити такого ні вголос, ні навіть подумки. Бо іноді ми настільки виразно «мовчимо», що краще б вже кричали.

Якщо дійсно не можете змиритися з тим, що ваш близький на війні — зверніться до психолога. Фахівець допоможе розібратися, звідки береться ця внутрішня незгода та на що насправді ви реагуєте подібними фразами», – зазначила у прямому ефірі на сторінці Безбар'єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA психологиня, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни», керівниця Бучанського центру психологічної допомоги Наталія Зарецька.

Що ще?

Не можна жаліти

Треба ставитися з повагою

Необхідно підтримувати

Кожній людині слід зрозуміти різницю між почуттями та емоціями. Уявіть собі море чи океан. Водна глибина – це наші почуття, вони є завжди та нікуди не зникають. А хвилі на поверхні – це наші емоції. Відсутність хвиль не означає, що води немає.

«Коли військовий приїжджає додому, він розслабляється. Накопичені емоції, частіше негативні, прориваються назовні. І дуже важливо пам’ятати, що сум і туга, лють та агресія – вони адресовані ніяк не близьким. Це не пережита повністю ненависть до ворога, яку людина у зоні бойових дій тривалий час тримала у собі», – пояснила Наталія Зарецька.

Цикл ефірів із фахівцями відбувається в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? за ініціативою Олена Зеленська.

Записи усіх ефірів доступні за цим лінком https://bit.ly/3VcXk37