19 грудня 2019 року в історичному музеї міста Хмільника відбулася непересічна мистецька подія – відкриття третьої персональної виставки пам’яті художника-хмільничанина Анатолія Афанасенка.
Розпочав спілкування Георгій Самков - племінник художника, який подякував за можливість організувати експозицію у стінах музею та розповів про мистецькі роки творчості Анатолія Афанасенка.
Привітав учасників творчої зустрічі міський голова Сергій Редчик, зауваживши про підтримку таких ініціатив, адже Хмільницька громада має унікальний «цвіт талантів», що самобутньо виражають мистецьку палітру рідного краю.
Художник, майстер витинанки Дмитро Власійчук разом із митцем Михайлом Громовим ознайомили учасників виставки із тематикою творчості А.Афанасенка та картинами, представленими на експозиції.
Друзі, знайомі і просто пересічні хмільничани, які колись зустрічали А.Афанасенка на шляхах своєї долі, охоче ділилися теплими враженнями про його творчі пошуки і мистецькі роки.
Організатори виставки: рідні художника, Хмільницька міська рада, КЗ "Історичний музей міста Хмільника", КПНЗ Хмільницька школа мистецтв.
Висткавка проходить за сприяння міського голови Сергія Редчика, народного депутата України Петра Юрчишина та депутата Вінницької обласної ради Миколи Юрчишина.
Учасники заходу переглянули тематичний відеофільм «Високе небо Анатолія Афанасенка», відзнятий народною аматорською кіностудією «Гіпаніс» (керівник Микола Загородній).
Багате різноманіття творів художника А.Афанасенка дає змогу ознайомитися з «художніми сторінками» життя автора. Свої перші художні кроки Анатолій робить у повоєнному 1946 році. В свої 12 років його малюнки були більш на військово-патріотичну тему - танки, літаки, озброєні військові, тощо. У 1951 році прийшло перше визнання: малюнки юного художника пройшли експертний відбір і демонструвалися на виставці аматорського мистецтва у м. Вінниці. В цей же рік довелось пройти й перше серйозне випробування. Афанасенка разом з кількома друзями-однодумцями виключили зі школи, звинувачуючи їх у буржуазному розтлінні. У створеному ними рукописному журналі «Четыре луча» вони розміщали свої вірші і малюнки, а суворі стражі моралі винайшли тут «Тлетворное влияние Запада» в наївних юнацьких віршах і малюнках про бентежне почуття любові.
Далі була строкова військова служба в Москві, де він мав можливість вволю відвідувати картинні галереї, музеї, виставки, від чого отримав великий творчий заряд. Щоденно продовжував малювати, відточуючи свою майстерність.
Все подальше життя Анатолія пов’язане з рідним Хмільником. Працював художником – декоратором Хмільницького районного Будинку культури (1960-1964) і далі, понад сорок років, сумлінно трудився художником - десонатором (створення малюнку на тканині) у Хмільницькій бавовняно-прядильній фабриці. І творив, писав для душі, людям на втіху.
Він є автором нової техніки написання картин, так званого «круглізму» або «циркулізму», тобто коли в основу накладання малюнка на полотно входить коло, або колоподібні, півкруглі форми-нариси, сегменти, як і в процесі написання картини створюють її сюжет. Коли дивишся на таку картину зблизька, то створюється враження вітража чи мозаїки, відійдеш далі і картина «оживає» і зображення ніби рухається. Адже саме коло символізує безкінечність, закінченість і втілення спокою. І саме цю ідею Анатолій перейняв у Миколи Костянтиновича Реріха - відомого російського художника, археолога і громадського діяча, який стверджував, що коло це знак - зберігач минулих, теперішніх і майбутніх досягнень світових культурних цінностей. І тому Афанасенко був впевнений, що Краса – це Природа яка досягла досконалості, а Округлість – це її головний атрибут. Саме такою технікою виконано чимало робіт художника.
Великого враження справляє його картина «Райдуга». Тут зелений луг, водойма, пасеться білий кінь, небо в білих хмарках без обрію, які опоясані яскравою веселкою і світло, багато світла, запаху трав, квітів і землі.
У своїй діяльності художник займався чеканкою і мозаїкою. Так високої оцінки отримало його барвисте панно, виконане у складній техніці з різнокольорового скла «Весна», яке красувалосьв Жовтневому палаці м. Києва на республіканському фестивалі самодіяльного образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва у 1966 році.
Останні роботи автор почав писати на біблійні теми і реставрував старі іконі.
Роботи митця експонувалися на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства в м. Москві та Республіканській виставці образотворчого мистецтва в м. Києві, на багатьох обласних і постійно діючих виставках при Хмільницькому районному Будинку культури і в холі конференц-зали Хмільницької міської ради. Роботи митця знаходяться у приватних колекціях шанувальників мистецтва України, Росії, США, Ізраїлю і Австралії.
Відділ інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Хмільницької міської ради 
