У час великих випробувань – не буває маленької допомоги. І зараз усі свідомі українці роблять все, аби наблизити Перемогу. Хтось чинить супротив окупантам зі зброєю в руках, а хтось донатить героїчним захисникам, готує армії, плете маскувальні сітки, шиє одяг та взуття нашим військовим. Кожен і кожна на своєму фронті віднайшли своє місце та максимально роблять свій надважливий внесок заради спільної мети.

Як от жителька Хмільницької громади - Ірина Матяш. Ця молода жінка має надзвичайно добре серце та «золоті» руки. З перших днів війни разом із командою «своїх дівчаток» (так вона лагідно їх називає) долучилися допомагати військовим: шиють особливий – адаптивний одяг  для поранених. Особливість цього одягу у тому, що він складається з двох частин і замість швів майстрині використовують липучки. Це мінімізує зусилля пораненим під час одягання.

- Нашу команду швей-фей об’єднала війна і бажання допомогти, – розповідає пані Ірина. - У нас немає спеціального приміщення, де б ми усі разом працювали. Та, незважаючи на це, кожна жінка і вдома, і на роботі  знаходить вільний час та віддає часточку себе, наближаючи довгоочікуваний переможний день.

У швейній команді трудиться близько 20 жінок. Серед них найстаршій бабусі Ніні - кравчині з 54-річним швейним стажем -  82 роки! За тиждень вона шиє до 50 одиниць адаптивного одягу! Наймолодша ж трудівниця, 14-річна донька Ірини - Софійка, не маючи досвіду шити, але маючи велике бажання навчитися, за три місяці літніх канікул пошила 300 подушечок-кісточок для військових! А от переселенка Олена з м.Миколаїв весь свій час віддає пошиттю і перешиттю подушок й матраців. Усі майстрині цієї незламної команди заслуговують на повагу і вдячність, адже кожна із них на своєму місці працює віддано та безкорисливо, максимально швидко та якісно.

- За тиждень ми шиємо 400 одиниць адаптивного одягу, адже він дуже потрібний нашим воїнам, - продовжує Ірина Матяш. – Взагалі важко порахувати,  скільки за два роки ми вже пошили балаклав, шапок, адаптивної білизни, термобілизни, пледів, спальників для наших військових, зв’язали каверів… Але з упевненістю скажу, що для нас це дуже важливо: робити те, що можемо для наших захисників.

Для пошиття адаптивного одягу тканину кравчині приносять і надсилають усі охочі допомогти. І, звісно ж, соцмережі - це могутня сила! Ірина поширює у себе на сторінці Фейсбук https://www.facebook.com/irina.matyach  про потребу в тканині з бавовни і фурнітурі (резинки, липучки, ґудзики, резинки та інше) і люди відгукуються, не шкодують для поранених військових та приносять необхідне.

- Також нам посильно допомагають і з інших міст та країн. Нещодавно з США надійшли памперси та гігієнічні пелюшки, щоб ми могли спрямувати їх за потребами стабів чи шпиталю, військових або медиків, - продовжує пані Ірина. – Я усім безмежно вдячна!

До кожного клаптика тканини, до будь-якої допомогти волонтерка ставиться дуже відповідально, тому постійно на своїй сторінці Фейсбук звітує про виконану роботу швейної команди.  Також пані Ірина збирає донати, закуповує тканину для пошиття та необхідні речі для військових.

- Вже понад рік наша команда користується промокодами Нової пошти на безкоштовну доставку вантажів для військових потреб, - каже  жінка. - В кожну коробку, крім створених власноруч виробів, ми вкладаємо часточку своєї душі, любові та вдячності нашим захисникам.  Віримо, що скоро прийде довгоочікувана Перемога та мир на нашу Україну і усі захисники і захисниці повернуться до рідних домівок.

А поки що працюймо безупинно. Не будьмо байдужими та допомагаймо! Долучайтесь до нашої команди: хто не вміє шити, той може різати чи торочити. Можливо, хтось вміє в’язати шкарпетки звичайні і адаптивні (на ґудзиках). Можливо хтось вміє пекти печиво. Такі руки нам теж потрібні. Ми кожному знайдемо роботу і з радістю приймемо до себе в команду. Головне – бажання допомагати! Віримо, можемо, разом переможемо! – додала на завершення пані Ірина Матяш.

Р.S. Шановні наші читачі! Перегляньте і ви шафи у себе, в мами, в бабусі, запитайте у родичів, сусідів чи знайомих… Можливо, у когось тканина лежить без потреби, а швейній команді вона так потрібна. Єдине прохання: тканину потрібно попрати та попрасувати і сконтактувати з Іриною Матяш за посиланням: https://www.facebook.com/irina.matyach

Не будьте байдужими, зробіть і ви свій маленький внесок у нашу спільну Перемогу.

Спілкувався Відділ інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Хмільницької міської ради