#БутиПоруч

Як підтримувати ветеранів та ветеранок, які отримали поранення або перебувають на лікуванні - рекомендації Мінветеранів.

Через страх, шок, травму та виснаження пораненим і хворим ветеранам та ветеранкам, а також тим, хто їх рятує та лікує, буває важко зберігати взаєморозуміння та злагодженість. Ще важче в таких обставинах знаходити сили та способи, щоб підтримати.

Часто пацієнти перебувають у шоковому або близькому до нього стані, й у будь-який момент можуть до нього повернутися. Серед поширених переживань — сумніви у майбутньому, страх стати тягарем для близьких, відчуття ізоляції, або переконання, що вони більше не зможуть приносити користь іншим.

Один із найглибших внутрішніх сумнівів — це невіра у власні сили та вплив на власне життя. Коли пацієнтові кажуть щось на кшталт: «Все буде добре», він може сприйняти це як сигнал, що його виключають з процесу прийняття рішень, бо не вважають здатним впливати на результат. Це посилює відчуття безпорадності — і лікувати таку людину значно складніше.

Ключове повідомлення, яке варто передати у такі моменти — «Ти не сам/сама!»

Це може мати набагато більший вплив, ніж навіть відчуття фізичної безпеки.

Що говорити, коли не знаєш, що сказати?

Коли ситуація складна, і здається, що не вистачає слів, спробуйте так:

«Ти нам потрібен/потрібна. Ми намагаємося тобі допомогти, і нам важлива твоя участь».

Поради для близьких поранених ветеранів й ветеранок.

Підтримуйте баланс між взаємодією і можливістю для людини побути наодинці.

Забезпечте людині, яка лікується, можливість зв’язатися з вами у будь-який момент: «Я постійно на зв’язку, можеш зв’язуватися коли завгодно, це ок». Якщо людина вас постійно турбує, значить її потрібна психологічна підтримка. Спробуйте поговорити з нею за алгоритмом посібника «Поговори зі мною: як надавати базову психологічну допомогу». У більшості випадків цього достатньо.

Залучайте людину до різних справ у ролі помічника, а потім домовтеся з нею про постійні обов’язки, які вона вже здатна виконувати.

Поради для відвідувачів-друзів поранених ветеранів та ветеранок.

Якщо можливо, діліть всі справи та витрати на всіх, як і раніше, просто враховуючи при цьому обмеження пораненого чи хворого.

Не тисніть ні надмірною увагою, ні своїми розпитуваннями. Використовуємо принцип «захоче — розкаже».

Більше жартуйте і просіть розповідати смішні історії. Гумор — найкращий спосіб подолати ніяковість і скинути зайве напруження.

Поради для знайомих та колег поранених ветеранів та ветеранок.

Спочатку більше розповідайте про себе.

Коротко, чітко і щиро позначте свою готовність допомогти за потреби.

Головне правило для вас — не тиснути на людину своїми емоціями. У пораненої людини вистачає своїх емоцій, з якими їй приходиться справлятися, і ваші емоції тут недоречні. Якщо ви не можете впоратися зі своїми емоціями, варто відійти вбік.

Якщо ви незнайомі, перше, на що вам варто звернути увагу, — це дистанція. Почніть з максимальної дистанції, яку дозволяє простір, розкажіть, чому і навіщо ви прийшли, а потім можете запитати, чи можна підійти ближче і через невербальні сигнали людини (наприклад, вираз обличчя) стежте, щоб дистанція залишалася для неї комфортною.

#офіційно #ПолітикаГероїв #поважай_та_дій