#ГоловнеЛюдина #Безбар'єрнаКомунікація
Мова формує наше ставлення до інших. Коли ми говоримо про будь-яку людину, ми маємо пам’ятати основний принцип безбар’єрної мові - спершу ми називаємо людину, а вже потім її особливості (якщо їх потрібно згадати).
Цим дописом хочемо закцентували увагу як коректно звертатися до людини, яка через певні обставини має порушення зору.
Коректні варіанти:
- людина з порушеннями зору;
- людина з повною або частковою втратою зору;
- незряча людина;
Некоректні варіанти:
- сліпий;
- підсліпуватий;
- людина з вадами зору.
Термін «сліпий» досі можна зустріти навіть в офіційних документах, але цей термін знецінює людину. Це слово - наче тавро, що зводить особистість лише до однієї риси.
До того ж, у мові воно часто використовується як синонім до «неспроможності помічати очевидне» — наприклад, «сліпа випадковість» чи «сліпа довіра». Тож такий вислів має додатковий негативний відтінок.
Коли ж ми говоримо «незряча людина», то не принижуємо, а описуємо стан без оцінки. Це дає можливість сприймати людину не через призму обмеження, а як рівноправного члена суспільства.
Пам’ятаймо: слова мають силу. Коли ми вживаємо застарілі чи образливі вислови, ми мимоволі підкреслюємо «інакшість» замість рівності. Кожна людина — значно більше, ніж будь-яка одна її риса.
Поважаймо і підтримуймо одне одного у щоденному житті, адже саме це створює міцну, безбар’єрну та щасливу громаду.