22 жовтня — Всесвітній день людей з вадами мовлення
Цей день нагадує, що здатність говорити — не єдина форма комунікації. Ми можемо чути, розуміти й підтримувати одне одного навіть без слів. Рівність у спілкуванні — це не про однаковість, а про повагу до різних способів виражати себе.
Люди з вадами мовлення можуть зустрічатися з труднощами не лише у комунікації, а й у доступі до послуг, працевлаштуванні, участі в соціальному житті. Повага, терпляче ставлення і врахування базових потреб — це кроки, які ми можемо зробити щодня для підтримки гідності й рівних можливостей.
Як комунікувати безбар’єрно: зважте на рекомендації від Мінветеранів:
Не переривайте і не говоріть замість людини — дайте їй можливість висловитися в її темпі
Дивіться в очі, а не на порушення мовлення
За наявності перекладача звертайтесь безпосередньо до людини, що говорить жестовою мовою, а не до супроводжуючого чи помічника
Зберігайте спокій і терплячість, навіть якщо не все зрозуміло з першого разу
Якщо не розумієте — чемно перепитайте
Запропонуйте письмову або альтернативну форму комунікації, якщо це зручно для людини
Поважайте особисті межі та не робіть припущень про те, чому людина має порушення мовлення
Задавайте питання коректно — «Як ти вивчив жестову мову?» або «Давно ти володієш жестовою мовою?»
Важливо пам’ятати, що порушення мовлення можуть мати різне походження — від черепно-мозкових травм, інсультів чи захворювань нервової системи до наслідків бойових поранень або контузій.
Для людини, яка проходить шлях відновлення, кожне слово — це зусилля і перемога. Терпляче й уважне ставлення з боку суспільства допомагає повернути впевненість, відчуття власної гідності та віру у власні сили.
Безбар’єрна комунікація — це спільна відповідальність. Вона починається з людяності кожного з нас і продовжується у державній політиці, що забезпечує доступ до реабілітації, логопедичних і психологічних послуг, інклюзивної освіти та працевлаштування.
Пам'ятайте, що прості кроки можуть зробити спілкування доступнішим, а взаємодію — комфортнішою для обох сторін. Це частина нашого спільного руху до безбар’єрності.
Мова — це не лише слова. Це можливість бути почутим і зрозумілим. Давайте зробимо Україну країною, де кожна людина — незалежно від того, як вона говорить — відчуває гідність, повагу і рівність.