Українці знають найвищу ціну свободи. Її викресують мечами на камені, там, де починається наша Батьківщина. Тут кожен ковток повітря – свій, тут наш дім, який нам самим треба боронити.
Батьківщина - у серці, люблячому рідну землю, своїх батьків та родину. А любиш – всім серцем захищаєш.
Наша історія - про ветерана російсько-української війни Георгія Єременка, учителя фізичної культури міського Ліцею №4 та за сумісництвом викладача предмета «Захист України» в Ліцеї №3. Він формує світогляд учнівської молоді власним досвідом відваги, перевіреним в бою.
Георгій Георгійович з 1990 року (а це 35 років!) живе життям дітей: розуміє їхні потреби, підтримує у труднощах і щиро радіє їхнім успіхам. Веде за собою, допомагає відкрити силу, впевненість і віру у себе. І саме у цих юних обличчях бачить майбутнє, за яке варто боротися вже сьогодні - кожним словом, кожним кроком, кожним своїм вчинком.
Коли країна покликала захищати, звичне життя хмільницького вчителя, як і більшості свідомих українців, змінилося. 10 березня 2022 року він без вагань змінив освітній фронт на військовий. Замість спортивної зали і класної кімнати обрав фронт, де треба сила кожного.
- Я - «офіцер запасу», - каже Георгій Георгійович. - Пройшов перепідготовку в академії Сухопутних військ у Львові, а вже через три тижні мене направили в 5-ту окрему штурмову Київську бригаду, яка тільки формувалася. У червні бригада вирушила на Донеччину, в саме пекло бойових дій. Пам’ятаю перші дні під Бахмутом, Часів Яром, Костянтинівкою… Я очолював штурмову роту, був командиром роти вогневої підтримки, пізніше - заступником начальника штабу танкового батальйону.
Кожен день на війні був випробуванням – на силу серця, на вірність товаришам, на здатність залишатися людиною…
- Пам’ятаю і ніколи не забуду усіх своїх побратимів, з якими я служив пліч-о-пліч. Щоденні героїчні моменти, нестримний патріотизм… Особливо ще зовсім юного воїна з позивним «Джоконда». Йому було лише двадцять, він виріс у дитячому будинку і добровільно пішов на війну. Завжди першим рвався у бій, виконуючи бойовий наказ. Був справжнім воїном... Та, на жаль, загинув, виконуючи свій військовий обов’язок, прикриваючи побратимів… Його відвага назавжди залишиться у моїй пам’яті…, - промовляє Георгій Єременко.
29 липня 2025 року, коли Георгію виповнилося 60, його демобілізували. У вересні він повернувся у рідний Ліцей №4 і продовжив розвивати фізичну активність своїх учнів.
- Окрім уроків фізкультури, в Ліцеї №3 проводжу заняття з предмету «Захист України», - розповідає Георгій Георгійович. - Навчаючи військової підготовки учнів 10-11 класів Хмільницької громади, розповідаю молоді про героїчні вчинки своїх побратимів та свій власний досвід, наводжу приклади про незламний дух воїнів, силу волі та любов до рідної землі. Прагну, щоб мої учні стали патріотами, які через усе своє життя пронесуть любов до України, - підкреслює Георгій Єременко.
Такі уроки мужності - живі… У них - дух фронту, сила та воля, за яку варто боротися… І саме такі люди, як Георгій Георгійович, мають навчати молодь дисципліни, витривалості, гідності та справжнього змісту слова «захист». Бо ніхто не навчить цінувати і берегти свободу краще, аніж той, хто гідно пройшов бойовий шлях.
Дякуємо Вам, мужній учителю, що формуєте крону майбутніх поколінь – сильних у безмежній любові до рідної України!
Відділ інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Хмільницької міської ради