5 травня — Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю.

Ця дата народилася з протесту: 1992 року люди з інвалідністю із 17 країн одночасно вийшли на акції по всій Європі за права і проти дискримінації — аби бути почутими і видимими.

Це день нагадує нам про рівність, гідність і можливості. Про право кожної людини жити повноцінно, без бар’єрів — фізичних, соціальних чи ментальних.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікована Україною, закладає просту, але важливу ідею: кожна людина — незалежно від стану здоров'я — має право самостійно ухвалювати рішення, вільно пересуватися, навчатися, працювати та брати участь у житті суспільства. Не як виняток із правил, а як норма.

Для України ці принципи сьогодні мають особливу вагу. Українські Захисники та Захисниці захищають державність, а у разі поранення нашим обов’язком є забезпечити гідне відновлення та комфортне повернення до цивільного життя. Їхній досвід, сила та потенціал важливі і наше спільне завдання — створити умови, в яких кожен із них може жити автономно й реалізовувати себе повною мірою.

Цей курс закріплено на найвищому рівні — у Національній стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, розробленій в межах ініціативи першої голови Олени Зеленської «Без бар’єрів» та на виконання Указу Президента України. Стратегія забезпечує створення комплексного підходу до розбудови принципів безбар’єрності для всіх суспільних груп і забезпечує рівні права та можливості у самореалізації, зайнятості, пересуванні, послугах, освіті, спілкуванні, дозвіллі та розвитку.

Безбар’єрність має на меті усунути бар’єри у шести основних напрямках: фізичному, суспільному, економічному, освітньому, цифровому та інформаційному.

Безбар’єрність починається із кожного з нас — із гідного ставлення та щирої поваги, що стають основою щоденної взаємодії. Це не просто відсутність перешкод, а суспільство, де людяність відкриває шлях до можливостей.