#ІсторіїНезламних #Хмільник_офіційно
У війни не жіноче обличчя, але там, де жінка перемагає сила любові.
У цьому дописі про нашу землячку-військову медикиню Оксану Герасименко, яка своє покликання поєднала з долею України.
Пишаємося кожною і кожним, хто щоденною роботою наближає Перемогу. Дякуємо і чекаємо вдома.
Іноді шлях у професію починається з простої материнської поради. Саме так свого часу обрала медицину Оксана Степанівна Герасименко — фельдшерка з понад 35-річним досвідом, яка сьогодні рятує життя українських військових.
Народившись у селі Будків на Хмільниччині, після закінчення школи вона ще вагалася щодо майбутнього фаху. Та прислухалася до мами й обрала медицину. І це рішення стало справою всього життя.
31 рік Оксана Степанівна пропрацювала фельдшеркою ФАПу, а з початком війни долучилася до військової медицини. Спочатку працювала на стабілізаційному пункті — місці, де щодня доводиться бачити біль, страждання і боротьбу за життя.
«Там розумієш справжню ціну людяності», — говорить медикиня.
Особливо закарбувався у пам’яті випадок у Торецьку, коли до стабпункту привезли важкопораненого бійця з позивним «Студент». Ще зранку він доставляв медикам сніданок, а вже за кілька годин сам потребував порятунку. Його останні слова: «Люди, я вас люблю» — назавжди залишилися у серці команди.
Сьогодні Оксана Герасименко працює у медичному пункті батальйону: виїжджає на евакуації поранених, надає першу допомогу, підтримує військових не лише професійно, а й по-людськи. Адже часто лікують не тільки медикаменти, а й щире слово, увага та співчуття.
Для неї професія медичної сестри — це не про кар’єру чи комфорт. Це про служіння людям, витримку, безсонні ночі та постійну готовність допомогти.
«Я не хочу перекладати цю війну на плечі своїх дітей та онуків, тому роблю все, що в моїх силах, щоб наблизити нашу перемогу», — каже Оксана Степанівна.
Саме такі люди сьогодні є справжнім обличчям турботи — сильні, людяні та незламні.
За інформацією Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОВА