22 червня 1941 року – трагічна дата в пам’яті українського народу. Багато страждань та горя переніс наш Хмільник.  77 разів зацвітали сади на нашій землі, буяло життя у всій своїй красі. Але пам'ять немилосердна і, начебто, випробовуючи межу людських сил, вона гірким болем вривається в саме серце українців. Цього пам’ятного дня юні музеєзнавці ЗОШ І-ІІІ ст. №2 разом із заступником директора з виховної роботи Антоняк О.В. та керівником музею Шевченко Т.М. прийшли до «Вічного вогню» із квітами в руках. І хоч тогочасна війна вже давно відійшла у минуле, наші діти здатні зрозуміти значення трагічних подій Другої світової , пропустити їх крізь свою душу, залишити у своїй  пам’яті. Злегка, мов до живого, доторкаються дитячі пальці до холодного граніту, на якому висічені прізвища хмільничан,  котрі полягли на полі бою, загинули від рук нелюдів-нацистів у роки Другої світової війни. І крізь гіркий туман непрошених сліз виринають у пам’яті слова «Ніхто не забутий, ніщо не забуте…» Шевченко Т.М., керівник музею Бойової слави ЗОШ І-ІІІ ст. №2 м. Хмільника