А й справді ж: день новий починає світанок, а серце щораз відкриває Добре слово вдячності!!!
Нас приємно здивував допис, що "народився" в душі однієї з тих, для кого наше місто і його привітні жителі вже стали рідними.
З дозволу авторки Тетяна Мішина ми публікуємо допис під заголовком "Вдячні переселенці" на своїй сторінці.
Знайдімо момент! Прочитаймо цей допис, бо людяність, як переколиво помічаємо, - це найперша потреба наш час.
Будьмо Людьми! Залишаймося добрими!
"Доброго ранку, Хмільник!
Сьогодні я їду від тебе, але якби ти тільки знав, як мені не хочеться Тебе залишати. Я була з Тобою два місяці. За цей час Ти встиг мені показати які чудові люди живуть в Тобі. Я зустрілася з Добром обличчям до обличчя. Я дуже дякую Тобі за те, що Ти оберігав мою родину від жаху, який зараз коїться на сході нашої країни.За ці два місяці я встигла звикнути до Тебе. Я милувалася щодня Твоїм спокоєм, доброзичливістю, Твоїми краєвидами. Низько вклоняюся всім людям, яких я встигла взнати, з якими довелося поспілкуватися, або ж просто привітатися. Вони всі дуже щирі, привітні, усміхнені та дружелюбні. Я хочу, аби Ти знав, що такими людьми Ти можеш пишатися.
Я розкажу Тобі про одну з них.
Звуть цю чарівну жінку Леоніда Сікорська. Ти дуже добре її знаєш, бо вона твій заслужений фармацевт. В очах цієї чудової жінки можна прочитати багато страждань за все своє сиротське життя, але також в них можна побачити мудрість, величезну щирість, співчуття до людей, здатність розуміти глибини душі.Ми познайомилися. завдяки поезії. Я дуже дякую, що Господь дозволив зустріти мені таку людину, яка прихистила мою сім'ю під час страшної війни, чим врятувала наші життя. Для мене вона стала рідною людиною. За добро треба вміти дякувати. Тож я низько вклоняюся і дякую за Вашу доброту.
Дуже хочеться вірити, що я повернуся і хоча б ще разочок вдихну Твоє свіже повітря, пройдуся вздовж берегів Твоєї річки, помилуюся красотою Твоєї незрівнянної природи...
Прощавай, Хмільник!
Ти маєш місце в моєму серці назавжди! Миру та процвітання бажаю Тобі!
Тетяна Мішина"