22 червня 1941-го…Чорний день… Допоки Світ буде обертатися довкола сонця… Навіки вічні…
День всенародної скорботи…
Крізь роки глибоким болем озивається сплюндрована Земля… Скалічені долі… Загублене дитинство… Втрачена юність… Морок смерті… І сльози людські, що ніколи не виплакати… Океан сліз…
На жаль… Страшні уроки війни не засвоєно… Вони знову відчутні… Україна знову в огні… Пазурі російського окупанта нависли над її мирним небом …
Глибоким болем оперезана нині волелюбна душа нашої країни. І в кожного серце тривожно стискається від того, що обсипається цвіт людських доль, які б у мирний час вершили світлу долю нової, щасливої, єдиної – нашої України.
Світ нарешті має зрозуміти, що війна руйнує! Руйнує майбутнє!!! Що це шлях – у прірву, в нікуди!!!
Цивілізований і правовий шлях прокладається миром, без насилля, без руйнації, у правовий спосіб, де вершиною всього є повага до прав і свобод людини та громадянина!!!
Україна – житниця світу! Край мудрих, працьовитих, привітних і волелюбних людей – господарів своєї Землі!
Ми вистоїмо! Переможемо!
І буде щасливою наша Україна під мирним небом!
І все буде Україна!
Пам’ятаємо! Не забудемо!
З повагою
Міський голова Микола ЮРЧИШИН